Василь Сухомлинський 100-ліття від дня народження

«Людина, народжується на світ не для того,
щоб зникнути безвісною пилинкою.

Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний».

В. Сухомлинський

Цьогоріч в Україні багато видатних подій. Педагогічна спільнота готується до відзначення 100-літнього ювілею від дня народження видатного українського педагога-гуманіста, ученого зі світовим ім'ям, публіциста, письменника Василя Олександровича Сухомлинського.

Українська та світова педагогічна спільнота високо цінує внесок В.О. Сухомлинського в розвиток освіти і науки. Відомий педагог 23 роки беззмінно працював директором Павлиської середньої школи. В 1948 це була звичайна, пересічна школа. Робота в школі стала найпліднішим періодом його науково-практичної та літературно-публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості. Школа, на думку Василя Сухомлинського, – це не комора знань, а світоч розуму, святиня і надія, духовна колиска народу, норовливе дитя суспільства. Це – світ душевних людських доторкань, зосередження добрих почуттів, тонких переживань. Це – вічне вогнище краси, освіти й освіченості. В школі дитина проводить один з найважливіших періодів свого життя, а не лише засвоєння знання, вміння, навички, способи діяльності.

Василь Олександрович є автором 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок, притч та новел для дітей. Найвідоміша його праця – «Серце віддаю дітям», перекладена на 30 мов світу, її перевидавали 54 рази. Загалом твори В.О. Сухомлинського видано 53-ма мовами світу накладом майже 15 млн. примірників. Його книги присвячені головним чином вихованню і навчанню молоді, педагогізації батьків.

У 1955 році Василь Олександрович захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи – керівник навчально-виховного процесу». Саме в цей період життя і творчої діяльності видатного українського педагога тісно пов'язаний з Києвом.

Ось основні ідеї, які розвинув Василь Олександрович у своїх працях:

• любов до дитини;
• розвиток творчих сил кожної окремої особистості в умовах колективної співдружності на основі етико-естетичних цінностей, інтересів, потреб, який спрямований у кінцевому підсумку на творчу працю;
• культ природи, природа як найважливіший засіб виховання почуття прекрасного і гармонії;
• розробка демократичних педагогічних засобів і методів навчання й виховання (повага, заохочення, опора на позитивне, моральне покарання);
• звернення до внутрішнього світу дитини, опора на її сили, внутрішні потенції, підтримка і розвиток того здорового, що є в кожній особистості;
• розвиток ідеї «радості пізнання», тобто емоційне сприйняття процесу навчання;
• демократизація структури управління навчально-виховним процесом у школі (психологічний і педагогічний семінари, школа для батьків тощо).

У книзі «Серце віддаю дітям» він зробив привселюдне зізнання і підтвердження, своїми трудами та щоденними діяннями великого вчителя, він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».

Головними постулатами його основи педагогічної системи є:

1) Виховання дитини повинно бути спрямоване на окультурення її потреб.

2) Ідеал культурних бажань людини, які необхідно виховувати, – потреби у праці, у творінні добра, у красі.

3) Щоб виховати дитину, необхідно створити у неї чутливість до виховання (потребу бути хорошою), створити для неї «радість буття», сформувати почуття власної гідності.

4) Умовою успішного виховання, з якої воно повинно починатися, є створення атмосфери успіху, що є відправною його основою. Абсолютна перевага позитивних стимулів і реакцій на поведінку дитини над негативними.

Кожне покоління по-новому сприймає В. Сухомлинського, знаходить цінні дороговкази для навчання і виховання.

Відео до 99-річчя від дня народження Сухомлинського
відео "Василь Сухомлинський як особистість"
Відео "Школа В.Сухомлинського"
Цитати В. Сухомлинського